Щоденник одного генія — Сальвадор Далі | Лабораторія, книга українською, нова, тверда

Сальвадор Далі уявляв себе рятівником сучасного мистецтва від лінощів і хаосу, виправдовуючи меркантильну поведінку, як єдиний спосіб мати достатньо ресурсів, щоб бути абсолютно вільним творити мистецтво таким, яким відчуває. Його унікальна автобіографічна сповідь зриває завісу із одного із найексцентричніших періодів ХХ століття і веде читача крізь терени геніального розуму й досліджень метафізичних амбіцій живопису до справжнього Я митця, який чи не вперше відверто оповідає про власні джерела натхнення, створення таких шедеврів, як «Постійність пам'яті» (La persistencia de la memoria, 1931) «Метаморфоза Нарциса» (Metamorphosis of Narcissus, 1937) і роботу над фільмом Луїса Бунюеля «Андалузький пес» (Un chien andalou, 1928) — культового сюрреалістичного фільму, що став підривним символом ХХ століття. «Щоденник одного генія» — це суміш вистражданих думок, одержимості, філософських дотепів і виливів любові, що розкриває екстравагантного і несамовито щирого художника, для якого не існує жодних сумнівів власної геніальності. Чому варто прочитати книжку «Щоденник одного генія»? • Один із ключових текстів найбільш підривного, тривожного і впливового мистецького напряму ХХ століття — сюрреалізму. • Розкриває найдивовижніші і найпотаємніші куточки свідомості Сальвадора Далі — ексцентричного генія, який став живим втіленням сюрреалізму. • Охоплює ключові моменти буремного ХХ століття, крізь призму поглядів Далі, розповідаючи про його життя, творчість і стосунки з іншими видатними діячами культури, такими як Луїс Бунюель, Альфред Гічкок, Поль Елюар та інші. Про автора: Сальвадор Далі (повне ім'я: Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доменек, маркіз де Пуболь) — каталонський письменник, художник, скульптор і один з головних представників сюрреалізму XX століття. Найвідоміший завдяки своїй картині «Постійність пам'яті» (The Persistence of Memory), на якій зображений годинник, що тане на тлі пейзажу. Прихід до влади в Іспанії фашистського лідера Франсіско Франко (1936) призвів до виключення художника із сюрреалістичного руху, але це не завадило йому продовжувати малювати. Впродовж довгої кар'єри успішно займався скульптурою, естампами, модою, рекламою, літературою і кінематографом, співпрацюючи з Луїсом Бунюелем та Альфредом Гічкоком.